Ще не вмерли в Україні ні Кравчук ні Кучма,
Ще стоїть Верховна Рада як велика чучма,
Згинуть наші збережіння, як роса на сонці,
А всі наші президенти начебто в сторонці….
Дупи й рила від΄їдають за гроші народу…
Чи покажем, що ми, браття, козацького роду?
Ще не вмерла! Не діждетесь! Самі поздихайте!
А ви браття думайте кого обирайте?
В ріднім краї жид на жиду, вкрали рідну мову…
Як же тяжко воювати буде її знову.
Дупи й рила розкормили на людському горі…
Нам кивають до Європи - там шукати долі.
Чорне море загориться і Дніпро здригнеться –
Наші сльози, їхні справи, – ой як їм гикнеться!
За Карпати відоб΄ється, згомонить степами
Україно, покажи їм… по морді ціпами!
Душі й тіла їх покинем на криву дорогу
І покажемо їм пальця, - хай ідуть із богом!
Коли ж згинуть воріженьки, як роса на сонці
От тоді то запануєм у своїй сторонці!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429476
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.06.2013
автор: Петро Кожум'яка (Ян Укович)