Осінь, зриваючи листя каштанів,
Сонячним зайчиком блиснула стиха.
В серці посіяла дрібку кохання –
Може на радість, а може, й на лихо…
Пізнє кохання,
Як сповідь остання.
Це – підсумок років і вогник життя.
Пізнє кохання:
Дотик, зітхання –
Живе в моїм серці святе почуття!
Інеєм раннім притрушені скроні,
Зморщок мереживо час розкидає,
А на душі – все ще юності коні…
А на душі – все ще березень грає!
Пізнє кохання,
Як сповідь остання.
Це – підсумок років і вогник життя.
Пізнє кохання:
Дотик, зітхання –
Живе в моїм серці святе почуття!
Руку твою я візьму в свою руку,
В очі небесні погляну жадані:
Вдячний тобі за солодку цю муку,
За подароване пізнє кохання…
Пізнє кохання,
Як сповідь остання.
Це – підсумок років і вогник життя.
Пізнє кохання:
Дотик, зітхання –
Живе в моїм серці святе почуття!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429472
Рубрика: Авторська пісня
дата надходження 05.06.2013
автор: Salvador