Краса? Краса. А що таке краса?
Для кожного це річ неповторима.
Краса для когось - гу́чні чудеса,
а інший просто ловить її німо.
До "інших" хоч належу споконвіку,
слова безжальні, рвуться вони в бій.
Немає так багато у нас віку,
щоб слово знищити, сказавши: "Стій".
Придумувати рими тут не треба:
строфи самі лягають на папір.
Бо грація сягає вище неба,
й утоплює в своїй безодні зір.
Червоний колір - пристрасть споконвічна,
а тут не раз стрічається, й не два.
Світлина просто? Глибина одвічна,
в яку пірнеш - самі прийдуть слова.
У всіх коралі. Бачу я червоні,
"подружка жінки" - багряниста теж,
і шпилька, де б веліло буть короні,-
усе це причаровує без меж.
Та одяг був би сірий не на ній,
і черевички здалися б сумними,
не лютував би серця буревій,
якби не очі, її чари ними.
Їх колір не важливий в дану мить,
не буде він важливий вже ніколи,
бо там не вогник - полум'я горить,
що спалює усі серця довкола.
І пристрасть тіла, багром оповита,
ховає тайну в глибині очей.
Мені ще не вдалось її відкрити -
вона прилюдна не для всіх людей…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429469
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 05.06.2013
автор: mrX