САД
Він світиться увесь, тріщить
У ожеледі сад.
Пішов від мене, став тужить -
Нема шляху назад.
І сонця блі́дий тмяний лик -
Округле лиш вікно;
Таємне знаю, чий двійник
Живе у нім давно.
Взяло назовсім спокій мій
Передчуття біди,
І світяться крізь лід тонкий
З учора ще сліди.
Схилився тмяний мертвий лик
В німотний сон полів,
І завмирає гострий крик
Останніх журавлів.
А.Ахматова 1911 В ЦАРСКОМ СЕЛЕ
САД
Он весь сверкает и хрустит,
Обледенелый сад.
Ушедший от меня грустит,
Но нет пути назад.
И солнца бледный тусклый лик -
Лишь круглое окно;
Я тайну знаю, чей двойник
Приник к нему давно.
Здесь мой покой навеки взят
Предчувствием беды,
Сквозь тонкий лед еще сквозят
Вчерашние следы.
Склонился тусклый мертвый лик
К немому сну полей,
И замирает острый крик
Отсталых журавлей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429419
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 04.06.2013
автор: @NN@