День щасливий, лапаю на слові,
Видихаю з грудей: «Я люблю!»
Стан такий, як сади світанкові
Грає сонцем з росин-кришталю.
А берізка така безборонна
На осонні, крізь гілку густу
Прилягла моя Муза, ще сонна,
На м'якеньку шовкову траву.
Світять сяйвом блискітки-роси,
Бачу танець з кількох журавлів.
Червень місяць мені напророчив
Так багато щасливих ще днів.
Дав натхнення, добреньку удачу,
Немов справжній для мене друг.
Я тепер вже ніколи не плачу,
Виростають і крила, і дух.
Ваблять соком рожеві черешні,
І клопочеться бджілка в саду,
Раннє сонце проміння сердешним,
Освітляє з краплинок фату.
І Пегаса свого вже сідлаю –
Чистий зошит лежить на траві…
Вже ромашки у рими вплітаю,
І придумую вірші собі.
І, з любов’ю, як ангел предвічний
Поринаю у ковдру небес.
Кажуть, люди бувають грішні,
Я люблю навіть грішних теж.
Пробачаю найбільші провини,
Хай їм грець… бо всерівно люблю
І дарую для всіх безупинно,
У долоньках, і літо, й весну.
Навіть осені трішки, в додачу,
Щоб зелений із жовтим сплели́сь.
Бо я сірості в світі не бачу –
Світ прекрасний, мій друже, дивись!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429249
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.06.2013
автор: ГАЛИНА КОРИЗМА