Мені пахнить весною зріла осінь.
Дзюркоче мокрим снігом тихе листя.
Ступаю в жовтоплинний килим боса,
Покривши біле тіло лиш намистом.
Лист вже без жАлю покидає гілку,
Вона в дощі ховає свої сльози.
Тут осінь всім чіпляється в гомілку,
Цілує чужі ноги при дорозі...
Хоч зникне все у небутті без згадки,
Багрянець, мов й не загорався зовсім,
Так смерть завжди стає чиїмсь початком -
Мені пахнить весною зріла осінь..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429120
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.06.2013
автор: Zanoza