З коханих уст лились брудні слова…
Я розумію: стала не потрібна.
А я жива! Ти чуєш, я жива!
Для когось досі я надія срібна.
Тобі в житті я змарнувала все:
Надії, сподівання, перспективи…
Вирулюй на незвідане шосе:
Ще встигнеш внести в долю корективи.
Не оглядайсь. Не мають майбуття,
Ті почуття, що нас єднали свято.
Лиш пам’ятай: заплакане дитя
Щодня чекає хоч у гості
ТАТА…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428580
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.05.2013
автор: Олена Іськова-Миклащук