Поволі стаю на коліна,
На очі набігла сльоза,
Невчасна і непотрібна,
Додолу упала вона.
Тіні сідають на плечі
Тьма огортає мене.
На стіни повісився вечір,
Годинник впевнено йде.
Я мовчки закрию очі,
Так легше плакать слізьми.
А серце крильми тріпоче,
Невільного птаха крильми.
Повільно складаю руки
І зношу їх до грудей.
Я роблю вперше ці рухи
І я, як мільярди людей…
Шепочу слова пророчі,
Придумую їх на ходу.
На мить відкриваються очі,
І знову я в транс упаду.
Я молюсь своєму богу,
Хоча і не впевнена в нім.
Я молюсь на тебе одного-
Тобі би на голову німб.
А серце щось знову стискає
І сльози течуть по щоках.
Я просто тебе кохаю,
Та щастя не в моїх словах.
Я хочу спинити годинник
І здерти той вечір зі стін.
Я хочу скінчити молитву,
Та не можу сказати “Амінь”.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428459
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.05.2013
автор: almost_happy