Приснилося, що побувала дома,
У тих місцях роками не була,
Хати, дороги, зовсім не знайомі,
Всохла верба, калина відцвіла.
Тут метушаться, мов мурахи, люди
У масках всі, торбини на плечах,
Ідуть повз мене- я стою-приблуда!
Всіма забута. Мандри по світах.
І що вони сховали в тих торбинах ?
Скажіть прохожі, що там за добро ?
Хребет зігнувся, бо тягар на спинах,
А ви несете. Вам вже всеодно?
-Ти хто така, чого ось тут шукаєш ?
- До родичів приїхала. Сама.
-На цвинтар йди, усіх там добре знаєш,
Поміж живих, давно вже їх нема.!
-А в торбах наших все життя і мрії,
Несем тягар прожитих тут років,
Жене надія, що он там біліє-
Цвіте калина, зерн нових посів.
Питаються мене, чому іду без торби?
-Згубилася! Її давно нема!
Блукаючи бездомно немов зомбі,
Чого шукала ,так і не знайшла!
Проснулася! Чоло покрите потом,
Що це за сон? Наверх сплили гріхи?
Пройшло життя ! Посивіло в заботах!
Пороги рідні, приходять тільки в сни!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428345
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.05.2013
автор: горлиця