Щоранку, як очі свої розтуляю
Я Господу Богу подяку складаю.
За нічку прожиту, спокійну і тиху,
За те, що Він вислухав мою молитву.
За те, що поміг мені ранку діждати,
Щоб знову любити, знову прощати.
За сонце ясне, за небо голубе,
За вітер і дощ за вікном,
За сніг, за мороз, за траву, за зливу вночі,
За все дякую, Боже, Тобі.
Бо все це нам на користь: і дощ, і негода,
І злива, і гарна погода.
Сприймаємо радо ми Божі дари,
Бо з любов’ю нам дані вони.
І ліс, і річка й зелена травичка,
Дерево, квітка, чиста водичка.
Нагороди ніякої Бог не чекав
За все те, що подарував.
А нам лише треба Богу молитись
Всім своїм серцем Його любити.
Бо любов до Бога- до неба дорога.
Поможи ж мені, Боже, так життя прожити,
Щоб ніколи нікому зла не вчинити.
Хто сумує-розвеселити,
Потішити якось, допомогти.
Хто зневірився-навернути на правильний шлях,
Щоб волю твою прославляти в віках.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427768
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.05.2013
автор: Наталія))))****