Вишиваночку краплю сонечка,
я на вулицю одягну.
Її вишила моя донечка.
Мліє серденько, як в раю.
Із Поліського сонця – каменю,
завиточками із вогню.
З країв Лесиних чисті спомини:
Душу виклала з бурштину.
В’ється ниточка тай до ниточки,
я красу твою понесу...
Двоє діточок, як ті квіточки.
Що ти є в мене, Слава Йсу.
Я любов твою в серці вигрію,
ласку виперу в спориші.
Ніжність вимрію в теплім вирії,
я в руках її сколишу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427339
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.05.2013
автор: Дід Миколай