Люблю я ліс, коли ранкова тиша.
В той час туман дерева пелена.
Та вся краса сприймається гостріше,
Коли ця поволока вже мина.
Тут мешканці ховаються у нори.
Це цілий світ, наповнений життям!
Слабким тут не пробачать непокори.
Та ліс для них надійний рідний храм.
Дерева вже напоєні росою.
Із гілля капа справжній чистий дощ.
На трави падає прозорою сльозою,
А потім пробиває землі товщ.
Ось сонце вже мандрує через листя.
І сяйво обіймає ніжно ліс.
І страхи тут у звірів розійшлися,
Цей ранок вже спасіння їм приніс.
Люблю спостерігати все навколо.
Ось жолудь впав із жовтим вже листом.
Десь іволга затягне раптом соло.
А то затягнуть птАхи всі гуртом.
Розкішний кущик глоду загорівся.
Під кущиком я бачу русака.
Увесь тремтить. Тихенько причаївся.
Будь пильним і тікай від хижака...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427302
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 25.05.2013
автор: Н-А-Д-І-Я