А ти якось захочеш дощем на мої впасти плечі -
Я сховаюся під парасолею псевдотепла.
Повернутися можна. Та, мабуть, це все не до речі.
Відображення снів навіть не бережуть дзеркала.
А ти, звісно, захочеш ще випасти снігом на плечі,
Та, як завжди, запізно. Між нами зростає стіна.
Знаєш, якось втечу від кімнатної вже порожнечі
І погляну на світ із нового нарешті вікна.
А ти точно захочеш обняти туманом ці плечі,
Але, справді, це смішно. Тоді буде нова весна.
Все ж мовчання рятує. І, мабуть, той втомлений вечір
Сповістить, що нарешті закінчилась наша війна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427160
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 24.05.2013
автор: Fairytale