Як же хочеться спалити
Всі печалі та незгоди
Навік в бетон залити
Сталеві перешкоди
Як же хочеться піднятись
З колін, і в небо глянуть
Нестримно, щиро засміятись
Нехай проблеми тануть
Ніжно когось обійняти
Наперед знати – це назавжди
По очам думки навчитись читати
Вміти не коханим сказати «Не жди»
Як же хочеться восени
По старовинним вуличках пройтись
Щоб не існувало розлуки стіни
І запах долі не вадив чийсь
Як же хочеться з коханим одним цілим бути
А не розбитої чаші частинами
Віз образ на собі не тягнути
Не обмінюватись болючими кпинами
© Леся Приліпко, 24.05.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427135
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.05.2013
автор: Леся Приліпко-Руснак