Помічаєш, натхнення зазвичай приходить тоді,
Коли спізнюєшся чи кудись поспішаєш.
Ти будуєш повітряні замки вже не на воді,
А у серці своєму. Хоч досі не знаєш,
Що у тебе на шиї чи десь на спині
Причаїлися родимки щастя.
Їх розгледіти зможеш лише в тишині.
Якщо ти спостережлива, вдасться
Відшукати найперше у собі
Ту маленьку краплинку дитячості.
Адже вірші писати - далеко не хобі.
До них треба любові й терплячості.
І ще трішки натхнення, коли поспішаєш.
Пробігають мурашки по твому зап'ясті,
Адже вірші - це те, чого ти не чекаєш.
Бережи свої родимки щастя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426921
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.05.2013
автор: Люба Василик