Вона така весняна,
з розпущеним волоссям,
біжить назустріч вітру восени.
Але це все мені здалося,
на мить, а може на роки.
Коли цей дощ застав мене самого,
небуло куди йти.
Коли когось втрачаєш, блін, паскудно.
Проллється на столі стакан води.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426441
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.05.2013
автор: Сонячна)