Я так давно вже не з’являвся вдома…
Що й говорити… Слів таких немає.
Набридло все чуже і невідоме -
Із мене досить… З суму помираю.
Бо так кортить побачити те місце,
Де все знайоме, пройдене роками,
Де батько й мати, родичі і бли́зькі
Вже так давно на мене всі чекають.
І в кожній миті я сумую більше,
Думки мої безмежно йдуть по колу…
Усе, що треба, ніби є поки що,
Жаль, те ніколи не замінить дому.
Та вірю я, що все ж таки настане
Ця мить… Така жадана й заповітна…
Чи пізно станеться, чи, може, рано,
Все ж відчуваю, що є стимул жити.
Мені щоночі світле місце сниться,
Що з кожним разом усе дужче сяє -
Там батько й мати, родичі і бли́зькі
Вже так давно на мене всі чекають…
(06.10.2006.№8)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426404
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.05.2013
автор: Вадим Косарєв