Порції щастя

Починаю  свій  ранок  із  ложки  твоєї  відсутності,
Що  розчинна,  як  цукор,  хоча  гіркувата  на  смак.  
Неодмінно  звикаю  до  тебе.  Та  до  самобутності
Твоїх  скреслених  слів  я  не  вмію  звикати  ніяк.

Нам  неначебто  легко  вливати  у  банки  лиш  спогади
Замість  меду,  і  ті  вже  давно  не  солодкі  для  нас.
Ми  римуємось  з  метрами  й  досі  на  відстані  поглядів,
Та  не  вміємо  бачити  душі  крізь  тонни  прикрас.

Я  б  навчилась  ковтати  твою  загадковість,  як  порції
Уже  звичної  тиші  або  сонних  сонячних  днин.
Та  не  можу,  на  жаль,  своє  щастя  тримати  в  пропорції:
Чи  разом  назавжди,  чи  окремо.  Один  на  один.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426242
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 20.05.2013
автор: Fairytale