ДИЧКА-МОЛОДИЧКА

Вітер  лагідно  подув,  
на  чарівне  личко.
Мріє-журиться  в  саду  
дичка-молодичка.
–  Ой  була-гула  весна,  
мед  збирали  бджоли.
Чом  же  досі  я  одна,  
доленько-недоле?

Як  же  гарно  квітнув  сад,
соловейко  тьохкав!
Чи  змарнується  краса?  –
молодичка  охка.
Мила  панно,  не  журись,  –
виглянь,  хай  побачить.
Гарний  легінь,  не  барись,
не  зівай,  козаче!

Біля  саду  –  джерело,
грає  там  водиця.
Жде  пори  з  одним  крилом
птиця-молодиця.
Дочекалася,  ти  ба!
Лине  вершник  з  поля.
Де  й  поділася  журба,
усміхнулась  доля!

Як  же  гарно  квітнув  сад,
соловейко  тьохкав!
Чи  змарнується  краса?  –
молодичка  охка.
Мила  панно,  не  журись,  –
виглянь,  хай  побачить.
Гарний  легінь,  не  барись,
зупинись,  козаче!

Вдвох  водицю,  ще  й  яку,
заходились  пити.
Удалося  козаку  
дичку  прищепити.
Пораділи  залюбки,
ніколи  скучати.
Хай  воркують  голубки  –
будуть  козачата!

Як  же  гарно  квітне  сад,
соловейко  тьохка!
Не  змарнована  краса.
Молодичка  ловка!
Мила  панно,  не  журись,  –
виглянь,  хай  побачить.
Легінь  гарний,  не  барись,
не  дрімай,  козаче!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426118
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.05.2013
автор: Олександр ПЕЧОРА