Дивлюся, під банком, погожої днини
Стоїть на колінах поважний сеньйор.
Штани від Версаче замащені в глині,
Обдертий увесь і не пахне Діор.
Заплакані очі. Подерті папери.
Минають всі люди картонку його.
В протягнену руку прохає цей смертний
Краплиночку правди, дитяче йо-йо,
Обійми матусі і коло на поні,
І посмішку того святого дівча,
Яке задивлялось на нього з балкону,
А він від очей тих горів як свіча...
Потрафив усе, під мільйонами нидів.
І просто одного погожого дня,
Він став на коліна просити без стиду
Вернути своє щасливе життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425862
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 19.05.2013
автор: Хельга Ластівка