Переклади з А. Ахматової ***

Крізь  соломинку  п'єш  мою  душу.
Знаю  смак  цей  гірки́й  і  хмільний.
Та  мольбою  тортур  не  порушу.
О,    мій  спокій  довготривки́й.

Як  закінчиш  скажи.  Не  печально,
Що  душі  вже  немає  на  світі.
Я  піду  по  дорозі  недальній
Подивитись,  як  граються  діти.

Розквіта  гарно  агрус  кущами.
Цеглу  десь  везуть  за  парканом.
Хто  ти:  брат  мені  чи  коханий,
Не  згадаю  й  відкину  разом.

Світло  тут  і  так  безпритульно,
Спочиває  стомлене  тіло...
Перехожі  думають  смутно:
Певно,  вчора  вона  овдовіла.

А.Ахматова      1911      *ВЕЧЕР*

Как  соломинкой  пьешь  мою  душу.
Знаю  вкус  ее  горек  и  хмелен.
Но  я  пытку  мольбой  не  нарушу.
О,  покой  мой  многонеделен.

Когда  кончишь,  скажи.  Не  печально,
Что  души  уже  нет  на  свете.
Я  пойду  дорогой  недальней
Посмотреть,  как  играют  дети.

На  кустах  зацветает  крыжовник,
И  везут  кирпичи  за  оградой.
Кто  ты:  брат  мой  или  любовник,
Я  не  помню,  и  помнить  не  надо.

Как  светло  здесь  и  как  бесприютно,
Отдыхает  усталое  тело...
А  прохожие  думают  смутно:
Верно,  только  вчера  овдовела.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425651
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 17.05.2013
автор: @NN@