Все прийму, що судилось мені,
Все, що доля-віщунка намітила.
Знову день пробіжить по стерні
Польовими осінніми квітами.
І засвітиться сонце згори
Усіма пурпуровими звабами.
Ви куди, молоді явори,
Ще до літа? Та літо вже бабине!
Пролетіли роки? Не біда!
Кожну мить пережитого згадую.
Блудить осінь від листя руда,
Як дівча – між любов’ю і зрадою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425437
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.05.2013
автор: Леся Shmigelska