Хилить втома, чіпляє за плечі,
Щось і сонце сховалося в хмари.
Та всміхаюсь думкам колотнечі,
Бо приємні їх радісні чвари.
І горнуся до тебе крізь простір,
Розсипаю перлини з любові.
Я щаслива потрапити в безмір,
Рахувати зірки вечорові.
І плекати у серці бажання,
Розібравши усенькі загати.
Завмирати, надпивши кохання,
Щоби згодом шалено кохати.
15.05.13
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425144
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.05.2013
автор: Валентина Ланевич