Містерія майбутнього в минуле,
На нитках алегорій зазирне,
Торкне знічев’я спогади поснулі,
Вітри знайомі в порухи вдихне.
Колишнє прийде, сяде вовком білим,
Який так любить тепле молоко,
І кроки, що занурюються в килим,
І слів барвистих буйне рококо.
Знов стане ясно у розломах ночі,
Коли крізь них так б`є Везувій дня:
П’є вовк із миски, п’є, і дуже хоче
Вселитись в тіло дикого коня.
Котрий зіб`є копитом на галяві,
Тонкий вертеп вечірньої роси,
Й черкне дуби, що в сповіді і славі
Кладуть на ліс мозаїку краси.
Розхристана душа всміхнеться диву,
Дорозі в спокій, благодатні дні,
Запалить свічку втомлена й щаслива
Насправжки взута - боса уві сні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424929
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.05.2013
автор: Стяг