Яблуко спокуси…

Ти  ділиш  навпіл  яблуко  спокуси,
А  я  з  тобою  душу  розділю.
Вогонь  і  шторм  злилися  у  союзі,
Як  смак  вина  і  запах  мигдалю.  

Шалений  плід  в  раю  зірвала  Єва,
Відкривши  для  Адама  грішну  суть.
З  тих  пір  зриває  вітер  яблуневий
Із  юних  душ  незайману  красу.

Котилося  те  яблуко  по  світу,
Скоряючи  і  смертних,  і  богів,
Його  взяла  в  Паріса  Афродіта,
Щоб  світ  ціну  кохання  зрозумів.

І  зрештою  спинилось  поміж  нами
Щоб  напоїти  еліксиром  втіх…
Ми  люди,  але  станемо  богами
У  власнім  раї,  де  любов  –  не  гріх!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424891
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.05.2013
автор: Лілія Ніколаєнко