Охолонуло щастя,
охолонули люди,
Без турбот поспішають прогуляти роки,
І рукою махнувши
на щоденні прогнози
Замуровують щастя на одвічні замки.
Забувають миттєво
перехресні дороги,
І спіткаються ліктем через пройдений світ
Оминути вдається
невідомі пороги,
Обгорнувши підошви у розпечений дріт.
І холодні від люті,
і гарячі від спеки
Поспішають минати найдавніші стежки
Із літами стираються
друзі далекі,
Та дощі на дорогах розмивають сліди…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424889
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.05.2013
автор: Юлія Довбня