Тарілками битими тиша дзвеніла.
Впивались обра́зи у босі ступні.
На кухні, в вітальній - немов на війні,
лиш спальня самотньо німіла.
В кутку причаївсь переляканий стіл.
Мов символ поразки біліли гардини.
Напевне й не визначиш, хто кому винен,
але пам'ятаєш все те, що простив.
Над ліжком сміється портрет за "двадцятку":
щаслива така. Й розумієш за мить,
що втратив її, що прапащий ерміт.
Мотузки немає. Згодиться краватка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424809
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.05.2013
автор: Perelubnik