Моя рідна Волинь, я корінням у тебе уріс,
Пагінці поросли у лісах і болотах Полісся,
Ти зігріла теплом, зберегла, я не впав під укіс,
Хоч не раз по житті ураган наді мною пронісся.
Краю мій дорогий, я зберіг те святе,
Що колись тато й мама учили,
Те, що й нині у серці моєму цвіте,
Пишним цвітом у трудні хвилини.
Синьоока моя, чудодійна земля,
Полісянки… Білявки… Красуні…
Сині-сині від льону врожайні поля,
Довгожителі - наші бабуні…
Легеневі ліси і озерна блакить,
Очерет, осока і грибів не злічити,
Тут краса неземна, як тут хочеться жить,
Милуватися нею, кохати й творити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424726
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.05.2013
автор: Віталій Назарук