є такі люди
які відкривають свої обійми
мов рани на тілі
щоб пом'якшити падіння
є такі слова
якими можна розпалювати вогнище
є ти і я
це спільне тепло
й небо поцятковане зірками і площами
я приріс до твого ребра
і постійно повторюю твоє ім'я
немов би молитву налиту по вінця
вона дурманить розум і постійно сниться
випиваю тебе залпом
затягую тугіше спицями
ковтай залізо і моїх терпкість подихи
кволі й волі хочемо ми
влучаємо без промахів
ти знаєш так просто радіти
твоєю присутністю
твоїм теплом і втомленим порухам
коли було холодно я писав тобі листи
а ти мені присилала сушене листя
із міст у яких побувала
я відповідав інколи просто мовчанням
інколи що відпишу через місяць
коли потепліє бо пошта зачинена
голуби у клітках
тому краще мовчи мені
є такі люди
які відкривають свої обійми
мов рани на тілі
щоб пом'якшити падіння
є такі слова
якими можна розпалювати вогнище
є ти і я
це спільне тепло
й небо поцятковане зірками і площами
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424451
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.05.2013
автор: Роман Штігер