Ту собачку, що біжить за мною звуть "Останній шанс"
Дзвін гітари і кілька слів - це все що є у нас
Ми голосно лаєм і кричимо, по вітру пустивши слова
Хоча я знаю про тé, що все це було дарма.
На моїх шузах лежить пил тисяч різних міст
Раніше я знав, як пишуться літери, і вірив у силу слів
Писав вірші, та не став поетом і здавалось ніби осліп
Моє майбутнє - гірка попелу, а минуле - п'яний вертеп.
Та були дні такі, що їх пам'ятатиму я завжди
Інше життя, забуті вже часи:
Брудний підвал і на стінах жінки, вітчизна яких - далекий атол
Сумнівний звук, та в кожнім акорді - віра сліпа ув рок-н-рол
Але хтось розбив кришталь наших мрій і вирвав з життя дні
Дні, коли ми вірили в те, що ще будуть можливості всі
Кроком твердим ми йдемо вперед, нам нічого втрачати
І сил нема, щоб кинути все і з нуля почати
Та раптом ти відчуєш це, як відчуває негр блюз
Тоді моя собачка права, і можливо ти зрозумієш мене
Ту собачку, що біжить за мною звуть "Останній шанс"
Дзвін гітари і кілька слів - це все що є у нас
Ми голосно лаєм і кричимо, по вітру пустивши слова
Хоча я знаю про тé, що все це було дарма.
--------------------------------------------------------------------
Последний шанс. Армен Григорян
Ту собачку, что бежит за мной, зовут "Последний шанс".
Звон гитары и немного слов - это всё, что есть у нас.
Мы громко лаем и кричим, бросая на ветер слова,
Хотя я знаю о том, что все это зря.
На моих шузах лежит пыль многих городов.
Я раньше знал, как пишутся буквы, я верил в силу слов,
Писал стихи, но не стал поэтом и слишком часто был слеп.
Моё грядущее - горстка пепла, моё прошлое - пьяный вертеп.
Но были дни, которые запомнятся мне навсегда -
Другая жизнь, иные времена:
Грязный подвал и на стенах женщины, отчизна которых - туземный атолл,
Сомнительный звук, но в каждом аккорде - слепая вера в рок-н-ролл.
Но кто-то разбил хрусталь наших грёз и вырвал из жизни дни, -
Дни, когда мы верили в то, что всё еще впереди!
Твёрдым шагом мы идем вперед, нам нечего терять,
И нет сил, чтобы бросить всё и сызнова начать.
Но если ты чувствуешь это, как чувствует негр блюз,
Тогда моя собачка права, и, может быть, ты поймёшь меня.
А ту собачку, что бежит за мной, зовут "Последний шанс".
Звон гитары и немного слов - это всё, что есть у нас.
Мы громко лаем и кричим, бросая на ветер слова,
Хотя я знаю о том, что все это зря.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424441
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 12.05.2013
автор: Антигерой