Пускаю сонце
В мандри по долоні,
Повзе собі,
Летіти не спішить,
У чорну крапку
Панцирем червоним
В дитинство
Босоноге дріботить.
І гріє руку,
Пам'ять поторкає,
Розмитнивши
Поважності кордон,
З дорослих днів
Параграфи знімає
Законів, правил,
Вічних заборон.
Простує аж
До пальця вказівного,
Ще трохи в - теплий
Вирій полетить,
Летюча мить дитинства
Запашного,
Дитинства запашного
Вічна мить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424303
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.05.2013
автор: Стяг