Ми маємо бути сильними,
Нам іншого не дано,
Цей світ такий ненадійний,
Та ми віримо все одно.
Я не знаю як ви, а я згадаю
Мені рідних по духу людей.
Їх слова і поради закладують
Джерело моїх кращих ідей.
І нажаль ми далеко не янголи,
Скільки ж бруду ми носим в душі...
Скільки болі ми в інших закладуєм,
До якогось там щастя спішим.
Так, ми звісно далеко не янголи,
Бути їми не наша доля,
Та підчас Бог дарує нам крила,
І дарує свободу волі.
Тільки б нам було сил не спинитися,
До мети прямувати постійно,
І людиною гідной лишитися,
Як докупи зберем свої мрії.
Кожен день — як війна зі слабкістю,
Тільки ви не втрачайте надій,
Бо немає більшої радості,
Ніж ті крила досягнутих мрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424196
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.05.2013
автор: Юліанка Бойчук