Шкодую за цілим світом,
Що лишивсь в твоїх очах
Непізнаним, нерозкритим,
Розчиненим уві снах.
Не знаю чи випаде разом
Торкнутися спільних мрій,
Чи згасне ота відраза,
Що сповнює розум твій?
І гадки не мав ніколи,
Що так, розчинившись в злі,
Стопчу ромашкове поле
В душевній твоїй імлі.
Тепер наче звір блукає
І входить в моє життя
Неспокій, що душу крає
І зморює каяттям.
Та я й не плекав надії,
Що, навіть, в барвистих снах
Тебе обійняти посмію,
Нестиму знов на руках.
Єдине за що пробачити
Благаю тебе тепер,
Що вчасно не зміг побачити
Межу твоїх тонких сфер.
Що догорівши в полум’ї
Згасаючих почуттів
Вписав ім’я твоє, подумки,
В когорту порожніх слів.
Шкодую за цілим світом,
Що лишивсь в твоїх очах
Ім’я твоє ніжним цвітом,
Рясніє в моїх сльозах.
11.05.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424132
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.05.2013
автор: Мурмаш