Весною потрібно бувати живою,
І зрошувать серце живою водою,
І рване латати, і клеїти бите,
Тепер щовесни тебе буду любити.
Весно, ти знаєш, була ти живою,
Весною щось стальсь з тобой і зі мною,
Яскравіше світили зірки серед тиш,
У мереживі мрій знов до ранку не спиш.
Весною померти та лишити живою
Твою душу блакитну покохану мною.
На зап"ястках кохання синцівне лишив
Лише двійко коротких, поганих віршів.
Весна промайнула, та ти будеш живою.
Вогонь не гасив, залишаю з собою,
Його мушу сховати, бо нічого не мав -
Ні смаку твого тіла, ні шепоту трав.
Весною, наказую, - мусиш бути живою!
Потім все заживе, все піде за водою.
Тепер, якщо зможеш, ні рядка не пиши,
Одну фотокартку лише лиши...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423816
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.05.2013
автор: Latur