Куди прямуєш, країно моя, непідкована?
Розтанули ілюзії добрих слів.
І ходить по п’ятам загроза прихована
Збирає скарб з немудрих голів.
***
Країна нелюду, країна заможних царів,
Творяться справи лихі за лаштунками.
Під чесне слово перетворюємось на рабів
Мовчки спостерігаючи за грабунками.
***
То я вправо, то вліво, то прямо походу
Повернусь, озирнусь і поглядом ріжу.
Позбавляючи вроди топчать природу
Залишаючи послідом кров свіжу.
***
Голови б’ють не маючи даху,
Хто упав той заліг назавжди.
Сірі будні позбавлені страху,
В цвітучій байдужості не уникнуть біди.
***
Порив щирих слів і чистих думок
Зачинять злі наміри в підземній в’язниці.
Заточать назавжди на безключний замок
Однак застануть це одиниці…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423385
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 07.05.2013
автор: Барановський Павло