1
Я прокинувся від того, що в мене вистрілили.
Постріл був ледь чутний, ніби то стріляли з відстані в 44 рази більша ніж один мій крок, але я точно бачив, що противник, вийнявши з кишені Кольт М1911 яким стріляли ще у в'єтнамців, стоїть на відстані витягнутої руки і химерно, мов Монна Ліза посміхається мені в обличчя. Дивне те, що його очі і ніс були ніби загорожені від навколишнього світу бинтом і скотчем, а посмішка тягнулась від одного вуха до другого і виразно показувала своє кримінальне минуле.
2
Таке буває коли на ніч подивлюсь якийсь гнилий і банальний трилер.
Цікаво те, що коли я дивлюсь такі фільми, то сни мені сняться набагато цікавіші ніж сам, мною переглянутий, фільм. Чи то детектив, в якому добрий та розумний поліцейський шукає кривдника сестри його троюрідного брата по маминій лінії, чи бойовик, головний герой якого одним пістолетом перестріляв пів армії і звільнив із полону свою жінку з сином і з тим самим пістолетом, не перезаряджаючи його, пройшов такий шлях додому, чи то комедія, в якій підліток-незайманець поїхав ще з групою таких же хлопців і натрапив на різні веселощі і так далі і тому подібне. Ці фільми наче надихають моє підсвідоме режисерсько-сценаристське вміння і в сні мені складаються неймовірні, гостросюжетні трилери і детективи.
3
Хлопець худий та високий, напевно, за характером астенік, направив на мене свій Кольт М1911 і, мов іграшка з пластмасовим обличчям, що застигло в одному виразі, посміхається до мене.
Я відчуваю його погляд.
Я не бачу його очей.
Та все ж, я уявив, що вони в нього великі та голубі з нависшими, як балкони над вікнами, бровами і викривлений в ліву сторону ніс в якому практично не залишилось хрящів, це було помітно по тому, як прилягали бинти і скотч до обличчя. (Напевно з носом я вгадав).
Він стоїть на відстані п'ятдесяти сантиметрів від мого живота, а наші обличчя, хоч і на різних висотних рівнях, застигли на сорок п'ять сантиметрів один від одного. Його мовчазна гримаса, яка змусила мої очі опустити погляд на його ноги, без єдиного шороху продовжувала посміхатися до мене, хоча я точно не міг сказати, бо не бачив куди дивляться, чи дивилися б, його очі. Тому тільки по направленому дулу дітища, Джона Мозеса Браунінга, я міг догадатися, що м'язи обличчя цього астеніка напружуються тільки для того, щоб порадувати мене, в, напевно, останні хвилини мого життя.
4
Фільми це як прожити чиєсь життя не встаючи з ліжка і особливо не навантажувати себе фізично, а інколи, навіть розумово.
Я б не сказав, що я лінивий, або нічого не вмію робити, я просто маю забагато вільного часу.
Навіть таке в наш час буває. Особливо якщо ти молода людина, з незакінченою вищою освітою, бо вигнали за те, що не був сумлінним студентом, а в голові в тебе суцільний вітер, зустрічі з друзями та дівчата та інколи підробіток, коли закінчуються гроші на друзів і дівчат. Заробляю я різними способами, коли що попадеться. Роздаю всяку, нікому не потрібну, паперову фігню на вулицях, яку в мене беруть тільки через те, що жаліють, а потім навіть не заглянувши в неї викидають в смітник або кладуть собі в кишеню. Відкриваю двері людям, які вилізають з наполірованих іномарок, зазвичай це багаті дідусі, які ідуть зганяти гроші за проплачені години ескорд провідниці, або жіночки, які підтягнули й накачали все, що могли але все одно були на черговому сеансі в пластичного хірурга. Деколи я працював кур'єром, чесно кажучи найцікавіша робота з моєї різноманітної колекції працевлаштувань. Я побував в таких точках свого міста, що їх навіть навігатори найкращої марки не можуть запілінгувати,і про них знають тільки люди які там живуть і, звісно, я. І мені це подобається, в цьому є якась інтригуюча цікавість, що робить мене, і тих людей, власниками якогось маленького секрету, про який знаємо тільки ми.
А секрети нагадують мені про незвичні сни, які сняться мені після перегляду банальних і гнилих фільмів.
5
...........
Продовжувати????)))
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423273
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.05.2013
автор: А. П. Кабвой