* * *
В очереті кумують жаби –
"кум" та "кум" у легкім тумані.
Те відлуння у казку манить.
Наречену спізнать бажав би.
Та чи збудеться мить чарівна?
Світ можливостей нескінченний.
Чи судилася наречена –
найжаданіша Чураївна?
Травень править яскраві гами.
Знаю: долі не заперечу.
Ліс розмову веде старечу
з тихим плесом і берегами.
"Свахи" квакають хвалькувато,
жваво кумкають, безугавно.
Ой не хочу впіймати гаву!
О, як хочеться святкувати!
Лук амура учусь тримати,
бо вціляти один раз треба.
Чи стріла полетить у небо?..
Чи судилось царівну мати?..
Вже надія в душі зоріє.
Не вмовкає відлуння дивне.
Ген по річці пливе невпинно
срібним лицарем човен мрії…
1969
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422923
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.05.2013
автор: Олександр ПЕЧОРА