Забудь мене до того,як знайдеш,
Хіба тобі так важко з цим змиритись?
Хіба ти хрест один на двох несеш?
Боішся у мені ти помилитись?
Забудь.Прошу.І не кажи прощай.
Ми закохались певно в тім столітті,
Коли ти запросив мене на чай,
Дав поцілунок як той гріш каліці.
А твій слуга,провівши до воріт,
Лиш посміхнувся і вклонився низько.
Ти не шукай ті помилки століть,
Я у душі твоій так близько...Близько...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422609
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.05.2013
автор: Відочка Вансель