Луна* прийшла до мене в гості уночі,
З-за груші викотилася, - млинець,
Що спік якийсь зануда в зоряній печі.
Я зрозуміла – сну прийшов кінець.
Вона на мене витріщалась у вікно,
А я на неї – парочка сновид.
Ніч вже не тішила мене солодким сном.
Та й жаби кумкали, забувши стид,
Бо ж глупа ніч! Хрущ гупнув в шибку – заблукав.
Хтось шурхотить в кущах півонії.
Всі привиди зібрались в купу для забав.
На то вона і ніч – безсонная.
Луна мигнула лівим оком, як кума,
Що куму посилає певний знак.
Всі сплять. А я пишу вірші. Одна.
В ніч місячну я спати не мастак.
* Луна – римська богиня Місяця
Як ілюстрація – моя картина із самоцвітів і мушель
«Зоряна ніч над нічним містом»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422540
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 03.05.2013
автор: Ліоліна