Війна… Роки…
І сиві ветерани…
Життя… Вінки…
І ще сердечні рани…
Вічні вогні…
І сльози до тепер…
Хоча вже небо сяє синє – синє,
Ніхто ще сліз матусиних не стер,
Які срібляться в сина на могилі.
А ти ж мій, сину, сонечко моє,
В яких краях заснув колись навіки?
Чи над тобою зіронька встає?
Чи бачиш хоч від Сонця ніжні бліки?
Я доживаю вік на цій землі,
Де кров твоя побігла колись в море ,
Всі ці роки співали солов’ї,
А на душі ятрилось моє горе.
Вам, наші любі доньки і сини,
Брати, діди, хто ще живий і ці слова читає…
Хай вам сьогодні сняться мирні сни,
Ваш подвиг людство й нині пам’ятає!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422270
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.05.2013
автор: Віталій Назарук