Сидиш один,
Нема кому зігріти..
Вона далеко
І їй добре з ним..
Невже забула
Ті чудові миті?
Коли один без одного
Ви просто не могли.
Вона забула
Ті безкраї ночі,
Як ніжно
Ти до себе пригортав.
А як же ті чарівні -
Твої сині очі?
В які закохана була..
Та ні, повір
Вона тебе кохає!
І пам’ятає кожну мить..
Твою листівку
Досі зберігає
І фото, де ви разом
На столі стоїть..
Та переконує себе,
Що розлюбила,
А серце плаче і болить.
Вже зрозуміла те,
Що помилку зробила
Покинувши тоді
Сказала щось услід
Про те, що розлюбила
І ти не пара їй.
А він цілує
Та вона сумна.
І погляд,
Так не зігріває.
Для неї він чужий,
А за тобою
Всетаки скучає..
Та вона горда
І не зробить крок,
Не визнає свою помилку.
І вже не буде
Більше тих зірок,
Що в небі ніжно мерехтіли..
В той час,
Як ви удвох
Обнявшись,
Просто мріяли..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422044
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.04.2013
автор: *Мар`яна*