Вузькі міжсезоння дрімотно шпаринами ковзають. Вдома
повз рідних минаю, весною в тенетах заблукана.
Сірі поверхні бетонні уздовж похребтовані -
тіло видовжують. Тіло назад себе скручує.
Далі плетемо розради з вітрами-поривами врозтіч,
аби схопитись за біженців, аби себе наздогнати -
плями на шиї. І на губах ліпить зморшки -
дощ заклопотаний.
Ледь опритомнівши - боса...
Ніби здалося,
що в весни сиве волосся...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421852
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.04.2013
автор: Іванна Шкромида