поглянь, осторонь нас жалібний день Головосіка,
усі використані мечі стікають часом дражливо.
сонце з плечей твоїх в зимне терпіння як ліки
чи календарні тортури крізь запахи теплої лімфи.
хто ти? стоїш перечавлений, соками болю стікаєш
наче б і леза притуплені, щойно засвоєна цвіль.
я одягаюсь в живучість, вливаюсь у зграю
топтані стежки нудотно.
ніч креслить кадриль.
міль домальовує простір до щему тканинний,
цінність жалоби нам з кров"ю розмішана сіль.
скільки дотримань і відступів через комірки
датами спільності будучи рівно на стільки
щоб зігріватися світлом прадавніх горінь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421010
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.04.2013
автор: Biryuza