Вряд чи вигадає хтось за нас,
Сюжети наших оповідань.
А на гойдалці зморений час,
Нудить маятником вагань.
Вже так мало експромтів в житті,
Полонили все плани давно.
Не зірватись кудись, не втекти,
За смаком – що вода, що вино.
Здивувати б себе, але чим,
Почуття вже не є безкінечністю.
І шепоче на вухо – мовчи,
Голос внутрішній з обережністю…
Але серце ще хоче віршів,
Та дорогу, безкраю, широку.
Ми живем, доки весна – стан душі,
А не зміна, лише, пори року.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420842
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.04.2013
автор: stroi