Ніжні руки її зігрівали теплом материнським,
А усмішка давала підтримку завжди у житті,
І гойдалась до балка прибита маленька колиска,
І кувала зозуля для мами літа золоті.
Ще не спала роса, вона в полі картоплю сапала,
Посивіле волосся сріблинкою вкрило плече,
А при спеці в дворі, на сім’ю всім обід готувала,
І ховалась від сонця, бо влітку воно так пече.
Там де груша крислата, збиралась під вечір родина,
Цвіркуни з солов’ями дуетом співали всю ніч…
І раділа матуся, що поруч щебече дитина,
Недалеко в посадці горланив наляканий сич.
Пролетіли роки і матусі на світі не стало,
В смутку груша цвіте і родить для інших людей,
Та вона і роки, що зозуля матусі кувала,
Як святиня живуть, це найкращі літа для дітей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420604
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.04.2013
автор: Віталій Назарук