Байдужіють щирі люди,
Страх захоплює міста.
Не вдихаю в повні груди,
Бо боюсь спалить уста.
Всі проблеми, всі незгоди
Ти вирішуєш лиш сам.
Навіть стримані народи
Знесли вже стовпи бортам.
Кожен з нас живу хворобу
Розвиває у собі:
Хтось годує лиш утробу,
Хтось нахабності клопів.
Скільки душ тепер нестерпних
Скільки мертвих і калік.
Скільки підлих та вичерпних,
Втратив будь-хто в цьому лік.
Ми навчились брати гроші
За роботу і за вплив
Результати - нехороші:
Горе й плач. Мільярди злив.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420598
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.04.2013
автор: Андрій Конопко