(ПІД ВПЛИВОМ "РОМЕО І ДЖУЛЬЄТТИ" ШЕКСПІРА)
На білих, ніби шкіра, сторінках
Книги, що, розкриту, і лишили,
Відчувши, що, мабуть, іще не час
Читати щось із класики Шекспіра.
На білих, ніби шкіра, сторінках
Лиш про любов велися діалоги,
Палкі й яскраві, створені для нас
Вони запам’ятались нам надовго.
На білих, ніби шкіра, сторінках
Учили нас любити аж до смерті,
Через слова закляклі, у серця,
У душу прослизнули оті вчення.
На білих, ніби шкіра, сторінках
Слова, вже вічні, в́иразно чорніли,
Та істини в віршованих рядках
Забулися, і втратили вже силу.
На білих, ніби шкіра, сторінках,
Вже пристрасті любовні не читались;
Бо ж замість них читаєм ми слова
Прекрасні, та про псевдо ідеали.
На білих, ніби шкіра, сторінках
Квітка не прив'яла ще лежала,
Троянда, звісно. Адже символ, так,
Це образ неприв'ялого кохання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420239
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.04.2013
автор: Анастасія Калатур