Моя земле чарівна, квітуча моя Україно,
Між туманів ранкових, летить моє серце у даль…
Я закрию грудьми, твоє ім’я і землю єдину,
Якщо хтось нав'язати захоче, чи біль, чи печаль.
Кожен раз, як спина від біди в німоті заридала,
Мою кров, розум мій, я кохана тобі подарю,
В Андромеді зоря твоя й досі у прірву не впала,
Через те, Україно, тебе наче матір люблю!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419912
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.04.2013
автор: Віталій Назарук