І я говорила їй, іди, іди по цій бордюрі в життя. А вона сміялася і йшла. У її очах тонули сотні тисяч кораблів, у віях задихалися і помирали чайки. І я казала їй, мовчи, мовчи в голос. Вона сміялася і мовчала. Часто не розуміла, але мовчала так голосно, як могла. І легені, як спілі яблука, розламували повітря. І кричала вона так тихо, як кричать вночі вітрини магазинів.
І я просила її, ну йди ж ти так далеко, як не заходила ще ніодна людина. Хоча людиною я її ніколи і не називала. І вона йшла в силу своїх крил. Йшла і сміялася. А я говорила до неї. Говорила і мовчала.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419851
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.04.2013
автор: La Presse