Світ не спав, світ палив каганці,
Він чекав перевтілень людської природи,
Світ не знав, що оглухлі сліпці
Ждали в надії із моря погоди.
Хтось насичував шлунок смакотами страв,
Хтось наповнював скриню грошима,
Хтось у черзі до курви хтиво стояв,
Вбивця ж зброю ховав за плечима.
... Врешті - решт каганець собі догорів,
Стало страшно, та що тут удіять?
В темну залу ввійшли, - пустота, а згори -
Лише голос: «Полиште надію...».
19.04.2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419580
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 19.04.2013
автор: Лана Сянська